Оскільки Спас бачить і чує набагато більше, ніж звичайна людина, то учні характерника насамперед опановували вміння пізнавати навколишній світ у повній його гамі. Відбувалося це завдяки вмінню бачити не лише фізичне тіло людини, тварини чи рослини, а й їхню внутрішню суть. Механізм передачі від вчителя до учнів властивості розширеного бачення та енергетичного впливу пояснити досить непросто, оскільки це явище досі не досліджено.
В основі поняття Спас лежить традиційна народна розуміння енергетичної будови організму людини як Божого стебла або сонячної квітки. «Людина — це Боже стебло, на якому ростуть Божі зерна числом до дев’яти. На тілі людини живе «срібна людина», яка прозорою сріблястою корою на половину нігтя мізинця виходить із тіла».». Виходячи їз розвитку сучасної науки, це можна трактувати так: фізичне тіло складається з внутрішніх органів і систем, кожен з яких має свою пам’ять, свідомість і розум. Саме вони (пам’ять, свідомість і розум) і виражені енергіями, які бачить людина в легкому стані Спаса як сріблясте сяйво енергетичних копій внутрішніх органів. При цьому ясно простежуються патологічні зміни цих органів, чужорідні тіла в них та інше. Людина – «Боже стебло», оберігається від зовнішнього впливу захисними пластами енергетичної «кори». Дід казав: «Стебло вкривають два шари кори, прозорої, як пара на ріллі чи ранковий туман над річкою. Перший пласт відходить на два-чотири пальці від тіла і звуть його Даж. Другий пласт кори знаходиться на відстані півтори-дві долоні від тіла і звуть її Малка. Для того, щоб Малка добре прикривала Дажа, Сяйво і тіло, дитину треба хрестити».
За езотеричною термінологією можна вважати, що Даж – це ефірний двійник. Можна уявити, що Малка вкриває, мов скафандр, фізичний організм, Сяйво і Дажа. Таким чином, в поєднанні цих чотирьох частин людина виступає як єдиний організм. Хрещення немовляти, з погляду Спаса, символізує визначення його приналежності до сил, які оберігають і захищають новонароджений організм тобто,’ до егрегору. Уявлення українців про Людину — Божу рослину збігається з віруваннями друїдів, які ототожнювали людину з деревом і вважали, що дитячий організм має вигляд стебла, в пору статевого дозрівання він стає гіллястим і починає формувати «крону». із цим він і живе до 12-15 років. Після 12-15 років «срібна людина» випускає із себе шипи, які виходять взимку на два-три кроки попереду та чотири тому від тіла. На ці шипи чи гілки сідають вершники-супутники: спершу Сак, потім Вол, Кален, Хор, Тар, Швак. Звідки вони беруться, ніхто не знає. Може, Бог посилає, може, з померлих родичів перелітають, а може, від (чужих людей)».
Це заучувалося в нашій сім’ї з роду в рід, і я передаю їх майже дослівно. Інформація, яка дійшла з глибини століть, є ключовою основою Спаса.