У Крилова є байка про мишей, міську та польову: польова миша прийшла в гості до міської і міська почала хвалитися перед нею речами, привезеними з-за кордону, розхвалювала їхні гідності, нарікаючи, що в «нашій дірі» таких і не знайдеш. Полівка її запитала, якщо в нас таке погане, то напевно і їжу їй привозять з-за кордону. Ну що ти, відповіла та, адже я їм тільки хліб та сало. Так і ми хвалимо чуже, а «сало» їмо своє. І це стосується не лише матеріальних цінностей, а й культурних і духовних теж. З розвалом «Великого та Могутнього» у нас утворилися порожнечі, брак віри у щось. Більшість із нас втратили не лише матеріальні цінності, а й здатність самостійно жити та думати без вказівки з верху, про те, як це слід робити. Ще в кінці 80-х і початку 90-х років минулого століття, в духовну порожнечу, що утворилася, хлинули «ловці душ»,

несучи чужі нам моральні та духовні цінності. Для «владних» — це було на руку. Народ необхідно було чимось зайняти, щоб він не зрозумів, що його нахабно — грабують. Кастанеда, Біле братство, Чорний лотос, інститут Хаббарта, Аум Сенріке і багато інших розкрадали не тільки наші останні копійки, а й наші Душі. У грудні 1993 року мені довелося особисто розмовляти з головою релігійної корпорації Аум Сенріке паном Секо Асохара. Чомусь із 10 тисяч тих, хто прийшов в Олімпійський льодовий стадіон, на проведену ним «ініціацію» він удостоїв увагою тільки мене. Сперечатись не буду, людині цьому багато було дано, але оголошуючи себе Ісусом Христом, він мені все сказав. І таких «месій» було і є багато.
1994 року з’явилася чутка про створення в Росії організації «Спас» депутатом Держдуми Баркашовим. Я зрадів, нарешті серед засилля чужого відроджується наше, Слов’янське. Тим більше, що інструктором Спаса була людина з України (прізвище не називатиму, людина вже в іншому світі). А вилилося все в націоналістичну, чорносотенну організацію. Вже 1999 року, коли доля звела мене з одним із моїх учителів Анатолієм Максимовичем Скульським, ми розбирали, такий гіркий для всіх нас випадок. І в процесі спекотних суперечок дійшли висновку: що давньослов’янська система знань Спас Великий – це поза національною, поза релігійною – вона територіальна.
Виходячи з цього і базуючись на нашому досвіді та досвіді наших учнів, можна з упевненістю сказати: що «ловці душ» відкачують духовну силу та енергетичну міць зі слов’янських народів, що живуть на території колишнього союзу, і своїми каналами передають її тим організаціям, які їх сюди надіслали. А оскільки при цьому годується велика кількість чиновників не лише мирських, а й від православ’я, то боротися із цим дуже важко. Багато релігійних та духовних організацій у Європі та інших країнах світу – заборонені, а в нас процвітають. Нема законів, церква пасивна. Людей обдурюють, забираючи нашу історію, духовне коріння. І стаємо ми «Іванами та Мар’ями спорідненості свого, що не пам’ятають». Адже є й у нас свої системи знань, як і кожен великий народ.
Японія після поразки у Другій світовій війні, не тільки відродилася економічно, а й за допомогою своїх, вихолощених для американців «бойових» мистецтв, практично завоювала Америку та Європу.

Східне диво — Південна Корея, так само відродилася, згуртувавши народ навколо національних систем знань. Китай, В’єтнам та інші. Хоча є історичний факт: ще на початку 19 століття особисту охорону японського імператора здійснювали слов’янські майстри бойових мистецтв. І це за наявності величезної кількості своїх шкіл! А ми намагаємося вчитися у тих, хто колись навчався у нас самих. Парадокс, чи нам звичніше принижувати себе і бути безрідними сиротами? Ганьба! Читач може сказати, почав хвалити свій Спас. Я відповім: він не мій, він наш. Спасом не можна володіти, у ньому живуть. Так казав мій перший вчитель, мій дід «Врятував це порятунок від цього проклятого життя.» Є багато слов’янських систем: це і Жива, і Тверська Буза, і північні ушкуйники, і багато іншого. Просто Спас найбільше цілісно зберігся на Україні в середовищі українського козацтва. А.М. Скульський, я та наші учні адаптували Спас до сучасності. Напрацьовано техніку. Ми не вчимо, а передаємо знання безпосередньо кожному курсантові. І кожен бере, те що властиво особисто йому та його роду, стаючи Родоначальником нових пологів, що живуть у системі Спас. Ці знання залишаться в їхніх пологах і будуть передаватися 13 поколінь і в 13 поколінні народяться діти, які володіють повним спектром всього Спаса у всьому його різноманітті, і здійснять програму відродження та розвитку своїх родів та держав, в яких вони житимуть. Вже втрачено два покоління це ті, кому зараз 20 та 30 років. Їх практично немає в нашій реальності, вони в інтернеті, наркотиках та алкоголі. Через п’ять сім років може піти наступне покоління. Цих уже зараз затягують до себе «ловці душ» через телевізійні «мильні серіали» та реклами. Я не проти розваг, хороших телепередач, фільмів, але хороших і безпечних для молодих і не зміцнілих душ. На нас лежить відповідальність за самих

РУС

У Крылова есть басня о мышах, городской и полевой: полевая мышь пришла в гости к городской и городская начала хвастаться перед нею вещами, привезёнными из-за границы, расхваливала их достоинства, сетуя, что в «нашей дыре» таких и не сыщешь. Полёвка её спросила, если у нас всё такое плохое, то наверное и еду ей привозят из-за границы. Ну что ты, ответила та, я ведь ем только хлеб да сало. Так и мы хвалим чужое, а «сало» едим своё. И это относится не только к материальным ценностям, но и к культурным и духовным тоже. С развалом « Великого и Могучего» у нас образовались пустоты, нехватка веры во что-то. Большинство из нас потеряли не только материальные ценности, но и способность самостоятельно жить и думать без указки с верху, о том, как это следует делать. Ещё в конце 80-х и начала 90-х годов прошлого века, в образовавшуюся духовную пустоту, хлынули «ловцы душ»,

неся чуждые нам моральные и духовные ценности. Для «власть имущих» — это было на руку. Народ необходимо было чем-то занять, чтобы он не понял, что его в наглую – грабят. Кастанеда, Белое братство, Чорный лотос, институт Хаббарта, Аум Сенрикё и много-много других разворовывали не только наши последние копейки, но и наши Души. В декабре 1993 года мне довелось лично беседовать с главой религиозной корпорации Аум Сенрикё г-ном Сёко Асохара. Почему-то из 10 тысяч пришедших в Олимпийский ледовый стадион, на проводимую им «инициацию» он удостоил вниманием только меня. Спорить не буду, человеку этому многое было дано, но объявляя себя Иисусом Христом, он для меня всё сказал. И таких «мессий» было и есть множество.
В 1994 году появился слух о создании в России организации «Спас» депутатом Госдумы Баркашовым. Я обрадовался, наконец-то, среди засилья чужого возрождается наше, Славянское. Тем более, что инструктором Спаса был человек с Украины (фамилию называть не буду, человек уже в ином мире). А вылилось всё в националистическую, черносотенную организацию. Уже в 1999 году, когда судьба свела меня с одним из моих учителей Анатолием Максимовичем Скульским, мы разбирали, столь горький для всех нас, случай. И в процессе жарких споров пришли к выводу: что древнеславянская система знаний Спас Великий – это вне национальная, вне религиозная — она территориальная.
Исходя из этого и базируясь на нашем опыте и опыте наших учеников, можно с уверенностью сказать: что «ловцы душ» откачивают духовную силу и энергетическую мощь из славянских народов, живущих на территории бывшего союза, и по своим каналам передают её тем организациям, которые их сюда прислали. А так как при этом кормится большое количество чиновников не только мирских, но и от православия, то бороться с этим очень тяжело. Многие религиозные и духовные организации в Европе и других странах мира – запрещены, а у нас процветают. Нет законов, церковь пассивна. Людей оболванивают, отнимая нашу историю, духовные корни. И становимся мы «Иванами да Марьями родства своего не помнящими». Ведь есть же и у нас свои системы знаний, как и у каждого великого народа.
Япония после поражения во второй мировой войне, не только возродилась экономически, но и при помощи своих, выхолощенных для американцев «боевых» искусств, практически завоевала Америку и Европу.

Восточное чудо – Южная Корея, так же возродилась, сплотив народ вокруг национальных систем знаний. Китай, Вьетнам и другие. Хотя есть исторический факт: ещё в начале 19 века, личную охрану японского императора осуществляли славянские мастера боевых искусств. И это при наличии огромнейшего количества своих школ! А мы пытаемся учиться у тех кто когда-то учился у нас самих. Парадокс, или же нам привычнее уничижать себя и быть безродными сиротами? Позор!Читатель может сказать, начал хвалить свой Спас. Я отвечу: он не мой, он Наш. Спасом нельзя владеть, в нём живут. Так говорил мой первый учитель, мой дед « Спас это спасение от этой проклятой жизни.»Есть много славянских систем: это и Жива, и Тверская Буза, и северные ушкуйники, и многое другое. Просто Спас наиболее целостно сохранился на Украине в среде украинского казачества. А.М. Скульский, я и наши ученики адаптировали Спас к современности. Наработаны техники. Мы не учим, а передаём знания непосредственно каждому курсанту. И каждый берёт, то что присуще лично ему и его роду, становясь Родоначальником новых родов живущих в системе Спас. Эти знания останутся в их родах и будут передаваться 13 поколений и в 13 поколении родятся дети, обладающие полным спектром всего Спаса во всём его многообразии, и осуществят программу возрождения и развития своих родов и государств, в которых они будут жить. Уже потеряно два поколения это те, кому сейчас 20 и 30 лет. Их практически нет в нашей реальности, они в интернете, наркотиках и алкоголе. Через пять семь лет может уйти и следующее поколение. Этих уже сейчас затягивают к себе «ловцы душ» через телевизионные «мыльные сериалы» и рекламы. Я не против развлечений, хороших телепередач, фильмов, но хороших и безопасных для молодых и не окрепших душ. На нас лежит ответственность за самих себя, своих детей, внуков и государств. Мы можем в скором будущем прекратить существовать как славянский народ.Мыслите! Решайте! Ни кто нам не поможет. Только сами. Свою работу делать нам, нашим детям, внукам.